Лозоплетіння – давній вид ремесла

  Плетення – одне з найдавніших ремесел. Воно виникло, як і кераміка, раніше, ніж обробка дерева, металу, які потребували відповідних знарядь виробництва. Розвитку плетення сприяла і наявність у достатній кількості матеріалу. Міцні і гнучкі саджанці горіха використовувались для плетення огорож, лоза – для виготовлення кошиків, бочок, меблів та ін. З соломи виготовляли бочки для зерна, килимки для господарських потреб, головні убори, а з рогози – плели килимки під ноги та на стіни, полотна для решіт, пантофель тощо.

Лоза – найпоширеніший природний матеріал, який завдяки своїй міцності і зручності в роботі став основою для виготовлення різноманітних побутових виробів великих і малих форм. Лоза не рідкість в наших лісах, вона не занесена до Червоної книги, не підлягає охороні. Заготівля цього матеріалу не завдасть шкоди природі.

Гармонійне поєднання природоохоронного навчання з пізнанням народних ремесел – надбання культури свого народу – дає наснагу кожному, хто береться за оволодіння цим мистецтвом. Ознайомлюючись з його особливостями, діти дошкільного віку пізнають культуру українського народу: його звичаї і традиції. При цьому у них формується здатність захоплюватись, радіти розмаїттю барв, образів навколишнього світу.